Художники України

Биков Микола Андрійович народився 1 травня 1939 року в с. Полюшкіно Новгород-Сіверського району Чернігівської області. В сьомому класі зустрів учня, який був на 3 роки старший і дуже гарно малював. Оце і було першим поштовхом до бажання навчитися малювати. Але цей перший учитель невдовзі виїхав з села і займатися малюванням доводилося самотужки. Ні вчителі, ні батьки не взмозі були допомогти у навчанні.

У 8,9,10 класах довелося навчатися у сусідньому селі Вороб’ївка. А це за 5 км. Отже кожен день доводилося долати пішки, бо автобуси в той час ще не ходили, а це 10 км.

В10-му класі написав листа своєму земляку, який працював у Чернівцях викладачем образотворчого мистецтва в художньому училищі і відіслав йому свої малюнки. Відповіді довго не було і вже восени прийшла відповідь в якій він написав, що художника з хлопця не вийде, що малюнки примітивні (а вони дійсно такими й були) і рекомендував вступити до технічного вузу.

Микола вступив у Глухівське училище механізації сільського господарства і через рік мав посвідчення тракториста-машиніста широкого профілю. Працював помічником комбайнера, потім трактористом у рідному селі. Потім рішенням партійної організації був переведений на роботу завідуючим сільським клубом і бібліотекарем. Але ця робота його не влаштовувала, і хлопець поїхав до Харкова шукати кращої долі. Поки влаштовувався на роботу, довелося жити на вокзалі 12 діб. Там же, на вокзалі, зустрів такого ж «щасливця», який уже проживав на вокзалі 18 діб. Влаштувалися на роботу в одне і теж управління, на будівництво. Цей хлопчина гарно малював. Він же знайшов студію образотворчого мистецтва в Будинку культури ХТЗ (Харківського тракторного заводу) і заохотив Бикова до занять в цій студії, а пізніше запропонував вступити до художнього училища. Але Микола відчував, що не зможе витримати екзамени. Друг теж не поступив – не здав диктант з української мови. Восени його взяли в армію і Биков залишився один. Став відвідувати уже три студії. Вдень працював на будівництві, а вечорами відвідував студії. Це був 1959 рік, а в 1960 р. поступив в Харківське художньо-педагогічне училище. Щоб краще освоїти професію художника вечорами відвідував курси малювання при художньому інституті.

Берези. Папір, чорне чорнило, вода. 2002 р.

Закінчив художнє училище в 1965 році і одержав направлення на роботу в Баришівку. Почав працювати вчителем образотворчого мистецтва і креслення в школах №1 і №2, а також керував студією образотворчого мистецтва при районному Будинку культури. До кожного свята влаштовували виставки робіт учнів і вчителя.

Дітей дуже зацікавила техніка ліногравюри. Самотужки виготовляли різці, друкували відбитки ліногравюр. Це давало можливість одержувати декілька екземплярів малюнків і брати участь у виставках.

В травні місяці 1988 в Києві відбулася виставка-огляд творчості школярів. З трьохсот робіт дітей представлених на цій виставці 14 робіт було зі студії Баришівського Будинку культури. Як писала газета «Київська правда» від 17 травня 1988 р. багато глядачів зупинялися біля ліногравюр студії і відзначала – «Биков М. А. – єдина в області людина, що вчить студійців робити ліногравюри».

З червня 1983 року в Музеї народної архітектури і побуту експонувалася обласна виставка дитячої творчості.

В січні 1984 року ця виставка була показана жителям Яготинського, Миронівського районів та в Ірпінській ЗОШ. Як видно з довідки обласного науково-методичного центру народної творчості підсумки підвела художня рада в складі 9 осіб, які є членами Спілки художників УРСР. Найкращими роботами визначені ліногравюри гуртка образотворчого мистецтва районного Будинку культури під керівництвом М. А. Бикова (Директор ОНМЦ В. Ф. Гайдаржі). І в 1989 році той же директор ОНМЦ Гайдаржі дякує за передачу на обласну виставку дитячих робіт, які були відправлені в Індію, Перу, США і Марокко.

За час роботи в Баришівці було багато виставок. Це виставки до свят на території стадіону, в кінотеатрі, в школах, в центрі позашкільної роботи «Мрія», в музичній школі. Дві виставки були в Києві. Ось що писала газета «Баришівські вісті » про цю виставку. Виставку відкрив начальник управління культури В. Г. Романчишин. Відвідувачам сподобалися живописні полотна, мініатюри, виконані олійними фарбами, акварелі, ліногравюри, малюнки чорним чорнилом і водою, горішковими чорнилами. Роботи на березовій корі з використанням природних наростів.

Над озером. Папір, туш, перо.

Баришівським відділом культури і туризму, Баришівською районною бібліотекою започаткована в 2005 році серія «Видатні люди Баришівщини ». Шостий випуск серії присвячений художнику Бикову М. А.

Крім біографічних даних там зокрема дана оцінка його робіт як художника і оцінка його як педагога. Роботи учня М. Бикова Андрія Музичишина представляли Україну на виставках у Львові, Києві, Варшаві, Німеччині.

Валентина Чич, Віктор Лисиця, Надія Затворська, Леся Качан продовжують справу свого вчителя.

Виставки останніх років знаходяться у Баришівській ЗОШ №1 і №2. в дитсадку «Промінь», в читальному залі бібліотеки. В «Путівнику Київська область» Баришівку представляють 3 фотографії робіт художника.

Газета «Київська правда» від 8 лютого 2005 р. крім аналізу творів графіки і живопису представляє різьбу по каменю, дереву, кістці.

В газеті «Пенсійний кур’єр» від 5 жовтня 2007 р. розповідь про творчість художника і його учнів доповнюється тим, як важко давалось навчання на вечірньо-заочному відділенні українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова. В період 1969-74 років з Баришівки до Києва можна було доїхати поїздом (електричок тоді ще не було). До 14-ї години працював у школі, потім поспішав до вокзалу щоб встигнути на заняття в інституті, які починалися о 18 годині.

Пейзаж. Папір, чорне чорнило, вода. 1980 р.

В дорозі дві з половиною години не пролітали як одна мить, і щоб їх не викреслювати з свого життя – малював пасажирів. Заняття прдовжувались з 18 до 22 години, а поїзд в Баришівку відходив в 00.41, і знову ж таки цей час не був втраченим. По різному відносилися пасажири до того що їх малюють. Дехто міняв місце, дехто просив показати малюнок. Ось відгуки деяких з них: ось батюшка каже: «У вас золоті руки». Бабуся побачивши портрет своєї сусідки вигукнула «… як шкіру зняв». Пізніше ці замальовки створили серію книжечок переплетених власними руками.

Поїзд прибував у Баришівку о 3-й годині. Поки пішки дійдеш додому уже пів четвертої, а на 8 треба на роботу, і так тричі на тиждень. Однокурсник Ю. Кудь готував дипломну роботу на тему «Герої-комсомольці», говорив, щотреба було б і Бикова включити до їх складу.

Хоча зараз художник знаходиться на пенсії, але зв’язки зі школою не втрачені. Проходять зустрічі з учнями в актовому залі, де знаходиться виставка робіт художника. Зустрічі з учителями – обмін досвідом. У книзі відгуків є вірш поета М. Климчука:

І ожива з-під пензля тихе диво –

Дернівські сосни й хвиля Тру бежа,

Краса й любов – всього першопричина,

Не буде вашим творам забуття.

Дивлюсь на світ я вашим очима,

Гай А. І.,

голова комісії по культурі обласної Ради народних депутатів

Зеленько В. Р. начальник управління культури

«Сердечно вітаю Миколу Андрійовича з нагоди зустрічі з його вікном у наш «несходимий світ», в зупинену мить всього того, що живе, пульсує, діє. Благородна справа художника не лише в його баченні світу, а ще й в тім, що він виховує наших маленьких українських громадян, вчить їх любити свій край, пізнавати його барви, відтінки, возвеличувати все те, що окрилює нас – рідну природу і землю».

Григорій Булах,

поет, член Національної спілки письменників України

«Я вдячна долі і Богу за те, що він дав мені можливість узнати прекрасну людину, у якої золоті руки і прекрасна душа. Від його картин, скульптур ллється здорова, чиста і розумна енергія. Свій талант художника М. Биков щедро вкладає в душі дітей».

«Вельмишановні баришівчани! Щиро можете гордитися своїм земляком М. А. Виковим за його прекрасне творче ставлення до всього, що нас оточує. Особливо в жанрі графіки».