Художники України

Микола Іванович Стратілат народився 6 червня 1942 року в селі Макіївка Носівського району Чернігівської області в багатодітній сім'ї. Як згадує сам художник, «дитинство моє було часом напівголодним, але проходило на лоні благодатної природи, розмаїття зелених левад, порослих шелюгою, колгоспних ланів, копанок, саджалок. Цукерки ми їли тільки в час Різдва. коли колядували. Нас ніхто не виховував, ми виховували один одного, старші менших, а потім і я возив у візках, змайстрованих батьком, моїх менших братів.».

Мати Палажка з роду Бакланів і Магдичів поралася по-господарству, варила в печі на всю велику сім'ю (восьмеро дітей) та ходила до колгоспу, як і батько Іван Стратілат, що був завфермою. Але він ще вмів шити, привіз з війни трофей, швейну машинку Зінгер, на якій обшивав не тільки сім'ю, а й все село, за що його дуже поважали.

Перші університети з рисунку Микола пройшов у мами, що добре володіла примітивом у народному стилі, її малюнки були дещо схожі на твори Марії Примаченко. Але вона не дуже хотіла, щоб її син став художником, навіть викидала фарби, бо вважала це несерйозним заняттям.

Одного серпневого ранку 1956 року, наприкінці літа Микола зустрів безмежно доброго, талановитого чоловіка, який і вивів його на мистецький шлях. То був його незабутній вчитель і друг Степан Музиченко. який відчув і побачив у білявому сільському хлопчині майбутнього художника. «Музиченко ввів мене у світ мистецтва, пояснював секрети, перспективи лінії і кольору, оповідав про великих митців, — згадує Микола Стратілат. Відтоді, у шкільному гуртку з малювання, почався для нього чарівний світ пізнання дороги митця. Він дуже старався виправдати надії свого наставника.

Уже через рік, коли Микола навчався в 9-ому класі, у школі влаштували його першу персональну виставку, на якій були копії картин Рубенса, Куїнджі, Васнецова та власні композиції — етюди з натури та натюрморти. Виставка мала великий успіх, але для Миколи було важливим те, що її побачила і учителька математики і зрозуміла, чому хлопчина не вчив її уроків. Не те щоби не вчив, просто йому не дуже давалася математика і геометрія.

Згодом, після закінчення школи. в 1959 році Микола їде до Києва вчитися на художника в художньо-ремісничому училищі № 16. Училище готувало майстрів-оздоблювачів будівель: вчили класти плитку, мозаїку, робити альфрейні розписи. Серед викладачів закладу були справжні митці, такі знані художники як В. І. Рязанов, А. С. Кириченко, що виконав мозаїки у музеї Тараса Шевченка. Останній не викладав в училищі, але коли Микола Стратілат показав йому свої роботи, він охоче давав йому уроки.

Але юнакові цього здавалося замало, і він почав шукати по місту художні студії. Одна з них була на Подолі у клубі «Харчовик», будівлі у модерному стилі на Контрактовій (тоді Красній) площі, друга в Олександрівському костьолі (де містився тоді планетарій і історична бібліотека). «Висока будівля була поділена на два яруси, і десь там під самим куполом в невеличкій кімнатці проходили наші заняття, з її вікна було видно Володимирську гірку з бронзовою фігурою Володимира на тлі Дніпра», — пригадує Микола. «Без цього міста, без його пагорбів, ярів, порослих бузиною, бузком, дерезою, барвінком, лопухами, диким часником, медяницею і його древніх святинь, що гармонійно поєднуються і живуть в безпосередній гармонії з природою, не було б мене, як художника.»

Потім була армія, повернення до міста над Дніпром, Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова (1972), захоплення гравюрою. Графіка Стратілата, що обіймає біля 500 аркушів, представлена в альбомі «Поезія в образах» (2004 р.) .

Незабутньою для Миколи Стратілата стала поїздка на Закарпаття, де він захоплювався краєвидами цього поетичного краю, де знайшов свою любов і дружину. Далі — робота у Чехословаччині, в газеті «Радянський солдат», поїздка до Америки на запрошення патріарха Мстислава.

Значне місце у творчому доробку М. Стратілата займають ілюстрації до книг видатних українських письменників. Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Рильського, В. Симоненка, Б. Олійника. Чільне місце також займає шевченківська тема та шевченківські місця в Києві. Зокрема, втрачені пам'ятки Києва, мальовничі куточки України, які любив зображувати колись Шевченко (Київщина, Чернігівщина, Седнів). Взагалі, М. Стратілата як художника, завжди надихала поезія Великого Кобзаря. Одна з перших його гравюр створена за рядками «А там степ та могила. » — це вірш, написаний Шевченком у казематі Петербурга.