Художники України

У Національному музеї літератури України за сприяння Дирекції художніх виставок України з 17 липня 2012 року експонується мистецька виставки “Сімейний портрет” .

Виставка організована в рамках проекту «Мистецькі родини», який задуманий як цикл виставок, що представляють твори українських художників ХХ-ХХІ століть. Головна мета проекту – привернути увагу до творчості професійних майстрів, наголосити на важливості збереження сімейних традицій.

На виставці глядачі ознайомляться із творами однієї з мистецьких династій Києва – художниками Яценками: Володимиром та Мариною Яценками, Маргаритою Крижанівською, Олексієм та Миколою Власовими.

Батьки майбутньої художниці Марини Яценко – Володимир Яценко та Маргарита Крижанівська – відомі пейзажисти-лірики, прекрасні колористи. Вони познайомилися та одружились ще під час навчання в Харківському художньому інституті, до Києва переїхали на початку 1950-х років.

Київ став другою батьківщиною і для Олексія Власова, чоловіка Марини, якого вона зустріла у стінах Київського художнього інституту.

Син Марини та Олексія – художник у третьому поколінні Микола – з дитинства відчув на собі вплив мистецтва. Він продовжує славні традиції своєї родини.

Яценко Володимир Федосійович

Яценко Володимир. Осінній мотив. 1985

Своєму вчителю В. Яценко присвятив монографію «М. С. Самокиш» (1954) та альбом «Микола Самокиш» (1979). Відвідував також майстерні Ф. Кричевського, С. Прохорова, М. Шаронова, спілкувався з М. Бурачеком. За роки навчання подорожував Волгою та Казахстаном. Завершив навчання 1942 року в евакуації, в Самарканді. Там познайомився з В. Касіяном, І. Штільманом, К. Єлевою, І. Грабарем, С. Герасимовим, Д. Моором, В. Фаворським, П. Покаржевським. Повернувся до Харкова, де працював на посаді директора Харківського художнього музею (1944-1952), викладав у Харківському художньому інституті (1945-1946). На початку 1950-х років переїхав до Києва. У 1961 році отримав звання Заслуженого діяча мистецтв. З 1970 по 1989 роки очолював Державний музей українського образотворчого мистецтва. Помер 23 жовтня 2010 року в Києві.

Крижанівська Маргарита Миколаївна

Народилася 1 липня 1921 року в Харкові. Мала дворянське коріння. Оскільки її дід був свого часу членом Державної думи Російської імперії, після Жовтневої революції родина зазнала репресій (дід і батько були репресовані). Фахову освіту живописця Маргарита отримала у Харківському художньому інституті в майстерні Д. Шавикіна. Саме у Харкові вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком – художником Володимиром Яценком, з яким одружилася 1944 року після повернення з евакуації з Самарканду. Навчання було перерване Другою Світовою війною, завершити його вдалося лише 1949 року. З цього часу художниця стала учасницею республіканських та всесоюзних виставок. З 1950 року член Національної Спілки письменників України. Померла у Києві 18 лютого 2011 року.

Крижанівська Маргарита. Пейзаж з деревом. 1970-ті роки.

Крижанівська Маргарита. На Чернечій горі. 1970-ті роки

Більшість робіт художниці М. Крижанівської – ліричні пейзажі: яскраві, сповнені сонця та повітря.

Яценко Марина Володимирівна

Народилась 27 серпня 1953 року в Києві в родині художників. Мистецтвом захопилась з самого дитинства. Вже за часів навчання в Київській Республіканській художній школі відбулися її перші персональні виставки. 1977 року закінчила монументальне відділення Київського державного інституту, майстерню В. Чеканюка. Там же познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Олексієм Власовим. З 1975 року стала учасницею міжнародних, всесоюзних, республіканських виставок. Твори Марини Яценко присвячені Києву, який вона ще з дитинства пам’ятає. Живе і працює в Києві.

Яценко Марина. Старий Поділ. Спогади. 2007

Власов Олексій Федорович

Народився 8 лютого 1952 року в селі Сусуман Магаданської області. 1958 року родина переїхала до Уфи, де Олексій 1971 року закінчив Уфимське училище мистецтв. У 1974-1977 роках навчався у Київському художньому інституті, на відділенні монументального живопису. У 1977-1987 роках – викладач цього ж інституту, з 2005 р. – доцент Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури. У творчій манері Олексія Власова відчувається вплив російської живописної школи. Художник брав активну участь у пленерах, які проводились у відомому будинку творчості на озері Синеж. З 1977 року активний учасник міжнародних, всесоюзних, республіканських виставок. 1990 року брав участь в аукціоні Крісті (Лондон), 1994 року - в аукціоні «Сотбіс» (Будапешт), 1999-2000 роках – у міжнародній виставці «Євроарт» (Швейцарія). У 2006 році отримав почесне звання Заслужений художник України. Останні роки художник проживав в Угорщині, що позначилось і на його мистецтві – суворішою стала кольорова гама його картин. Помер Олексій Федорович 24 березня 2008 року в Києві. 2009 року відбулась його посмертна персональна виставка у залах Національного художнього музею України.

Олексій Власов зазначав, що «Хороший художник від поганого відрізняється тим, що у хорошого інколи бувають гарні роботи, інколи! А для того, щоб вони з’являлися, треба працювати. Не пропадати в майстерні, а приходити туди тільки тоді, коли є що сказати».

Власов Микола Олексійович

Народився 23 грудня 1978 року в Києві. Належить до третього покоління династії художників Яценко-Власових. Виріс в родині відомих та успішних батьків-художників. Навчався у Республіканській художній школі, Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (1997-2003). Член Національної спілки художників України з 2005 року. Живе і творчо працює у Києві.

Власов Микола. Міський мотив

Виставка експонується з 18 липня 2012 р.

у Національному музею літератури України за адресою: