Художники України

“Графіка української мови” – так назвав свій проект відомий український художник-графік, наш земляк Василь Якович Чебаник. Суть проекту в тому, щоб повернути графіку літер до справжньої, допетровської кирилиці. Пан Чебаник вважає, що сучасні українські літери, які стали так виглядати після реформи Петра I 1710 року, є спотвореними, що задля надання їм сучасної європейської пластики з характерною для української мови мелодикою потрібно повернути кириличний шрифт із його давніми ознаками. Графік переконаний: так ми ще й позбудемося плутанини, яку вносять графеми різних звуків у кирилиці та латиниці, що однаково виглядають.

Так історично склалося, що українці користуються кириличною системою письма, створеною в IX столітті просвітителями Кирилом та Мефодієм на основі візантійського уставу (деякі дослідники вважають, що Кирило і Мефодій створили іншу слов’янську абетку – глаголицю, а кирилиця виникла еволюційно). Українці є другою за чисельністю нацією – носієм кирилиці. Крім них кирилицею користуються також росіяни, білоруси, болгари, серби та деякі інші народи, переважно на території Росії та колишньої Югославії.

Донедавна кирилиця була поширена і в колишніх радянських середньоазійських республіках, але всі вони вже перейшли на латиницю. Останнім це зробив Казахстан – у 2006 році запрацювала програма Нурсултана Назарбаєва з поступового переходу країни на латиницю. Латинська система писемності має і більшу кількість носіїв, і глибші традиції, і розвиненішу систему шрифторобства.«Розвиток і вдосконалення латинської абетки – безперервний процес, що розтягнувся на 2500 років. На латинський шрифт і каліграфію працюють тисячі художників, і ця робота не має меж у часі й просторі. Розвиток кириличного шрифту зупинила реформа Петра І в 1710 році», – пояснює тенденцію, Василь Чебаник.

community. livejournal. com/ua_typography/210946.html ):

“Треба повертатися до тих ознак, які мала стара кирилиця. Та яка була близька до грецького, бо зараз з’явилася можливість взяти від грецького – того фундаментального, від латинського і кирилиці все краще, і тоді кирилиця стає більш досконалою ніж ті дві. Та абетка що є зараз то навіть не кирилиця – це гражданський шрифт, який Петро Перший взяв з голландської антикви. Він не мав на увазі не українську мову, нічого там. Як кажуть: якщо ми щось зробили неправильно, то вертаємось на те місце, звідки ми ступили. І там треба шукати.”

Над створенням української абетки на основі класичної «кирилиці» художник працює з єдиною метою: український шрифт повинен стати візуальним зображенням української мови, її чарівної мелодії. Тобто маємо осучаснену “давню”кирилицю!

На думку Василя Яковича: «шрифт – це візуальне зображення мови символами, які пластично співпадають з особливостями мовної мелодії і, як органічне ціле з мовою, живляться одним корінням з глибинами історії….Наша мова володіє багатою традицією первозданного кириличного письма, яке існує тільки в пам’ятках культових канонічних творів православ’я….Як самостійна держава – Україна повинна володіти всіма символами державності і, перш за все, державною мовою з відповідною цій мові графічною абеткою….Новостворена національна абетка у цей несприятливий для існування української мови час стане надійною резервацією, де мова збережеться навічно, ще й позбудеться ознак вторинності й неповноцінності. Потрібна тільки воля української держави».

З каталогу Василя Чебаника «Графіка української мови/абетка»

Василь Якович Чебаник працює у галузі книжкової графіки, мистецтва шрифту, інтролігації. Оригінальний інтерпретатор образів літературної класики, втілюваних засобами гравюри на пластику та офорті. Створив оригінальні композиції написів, у яких шрифт окрім інформаційної функції виконує й естетично-образну.

Zapfina — проект кирилізації каліграфічного шрифта

Особиста художня практика митця у книговидавничій сфері, педагогічна діяльність, виховання молодих талантів, його майстер-класи, участь у форумах і конференціях з питань розвитку культури рукописного шрифту відчутно вплинули на розвиток культури шрифту в Україні.

Останнє десятиліття цілком відданий інтролігації книжок, брав участь у конкурсах українських видань, виконував ексклюзивні роботи, за які відзначений «Почесною грамотою Президії Верховної Ради України», дипломом «Івана Федорова», дипломом «Георгія Якутовича» та ін.

Декоративні інціали

Біографічна довідка

Чебаник Василь Якович – каліграф, український художник-графік, член Національної спілки художників України (1970). Заслужений діяч мистецтв України (1979), професор (1980), член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2013)

Народився 5 серпня 1933 року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області. У 1963 р. закінчив Київський державний художній інститут (майстерня книжкової графіки В. Касіяна). Навчався у І. Плещицького, Г. Якутовича. У 1972-1975 рр. обіймав посаду декана живописного, графічного та скульптурного факультетів .1963-2000 – асистент, викладач, старший викладач, доцент (з 1972), в. о. професора, професор (з 1980) кафедри графіки КДХІ.

У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури викладає з 1962 року на кафедрі графічних мистецтв; з 1980 – професор, з 1973 – керівник майстерні книжкової графіки, перепрофільованої 1991 року на майстерню дизайну та інтролігації. 2000-2004 – професор кафедри графічних мистецтв НАОМА. 2004-2008 – професор кафедри дизайну НАОМА. 2008-2012 – професор, завідувач кафедри графічного дизайну КДІДПМД ім. Михайла Бойчука. З 2012 – професор кафедри графічного дизайну КДІДПМД ім. Михайла Бойчука.

Основні твори: ілюстрації та оформлення книжок – “Камінний господар” і “Досвітні вогні” Лесі Українки (1965), “Сонети” В. Шекспіра (1966), твори О. Гончара (1975), поема “Нічні роздуми старого майстра” М. Бажана (1976), збірки поезій «Голосіївська осінь» М. Рильського (1985), «Так ніхто не кохав» В. Сосюри (1987), “Чари ночі” О. Олеся (1989), «Десь на дні мого серця» П. Тичини (1991); серія листівок-портретів “Класики української літератури” (1966); розробки з геральдики й атрибутики для Національного Університету Києво-Могилянська академія (1993 – 1994).

Особистий підпис

www. calligraphy-museum. com/rus/Participants/Vasil_Chebanik. aspx. – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана.